Періодонтит — це запалення тканин періодонту в ділянці верхівки кореня зуба. Процес виникає, коли інфекція, токсини або механічне пошкодження виходять за межі кореневого каналу і починають руйнувати зв’язковий апарат, що утримує зуб у кістковій альвеолі. Без своєчасного втручання запалення може поширитися на навколишню кістку, сформувати гранульому чи кісту і навіть стати джерелом загальної інтоксикації організму.

У повсякденній стоматологічній практиці це одне з найчастіших ускладнень запущеного карієсу та пульпіту. Хвороба може розвиватися гостро — з різким болем і набряком — або хронічно, майже непомітно, роками руйнуючи тканини. Саме тому розуміння механізмів її виникнення і сучасних підходів до лікування допомагає зберегти зуб і уникнути серйозних наслідків.

Сучасна ендодонтія дозволяє в більшості випадків усунути вогнище інфекції консервативно, без видалення зуба. Проте успіх залежить від стадії процесу, точності діагностики та дотримання пацієнтом рекомендацій лікаря.

Причини виникнення періодонтиту

Найпоширенішою причиною залишається інфекційний шлях. Бактерії з некротизованої пульпи через апікальний отвір потрапляють у періодонт. Це відбувається при глибокому карієсі, нелікованому пульпіті або після неякісного пломбування кореневих каналів. Рідше інфекція поширюється ретроградно — з навколишніх тканин, наприклад, при гаймориті чи остеомієліті.

Травматичний періодонтит розвивається після сильного удару, падіння або хронічного перевантаження зуба. Надмірно висока пломба, неправильно підібрана коронка чи звичка гризти тверді предмети створюють постійне мікротравмування зв’язок. Медикаментозна форма виникає, коли агресивні препарати (арсенисті пасти, формалін, фенол) виходять за верхівку кореня під час лікування пульпіту і викликають хімічне або алергічне запалення.

Факторами ризику також вважають зниження загального імунітету, цукровий діабет, куріння та порушення гігієни порожнини рота. У таких умовах навіть невелике вогнище інфекції швидше переходить у активну фазу.

Класифікація форм захворювання

У клінічній практиці найчастіше застосовують класифікацію І. Г. Лукомського, яка поділяє процес на гострий і хронічний.

Гострий періодонтит проходить дві фази. Спочатку розвивається серозна форма з ниючим болем і підвищеною чутливістю до дотику. Потім, якщо ексудат нагноюється, настає гнійна фаза — біль стає пульсуючим, зуб «випирає», з’являється набряк і загальна інтоксикація.

Хронічний періодонтит має три основні різновиди:

• фіброзний — найлегша форма, часто безсимптомна, на рентгені видно лише розширення періодонтальної щілини;
• гранулюючий — характеризується утворенням грануляційної тканини, періодичними свищами і нечіткими контурами розрідження кістки;
• гранулематозний — формується чітко обмежена гранульома або навіть кіста.

Окремо виділяють загострення хронічного процесу, коли довго існуюче вогнище знову активізується і дає клініку, близьку до гострого періодонтиту.

Дані таблиці узагальнюють клінічні спостереження українських стоматологічних клінік та класифікацію, прийняту в ендодонтії.

Симптоми гострого та хронічного процесу

Гострий періодонтит майже завжди дає яскраву клініку. Пацієнт відчуває постійний ниючий або пульсуючий біль, який посилюється при накушуванні. Зуб здається вищим за сусідні, м’які тканини навколо набрякають, регіонарні лімфовузли збільшуються. Температура тіла може підніматися до 37,5–38 °C, з’являється загальна слабкість.

Хронічні форми часто маскуються. Людина може роками не помічати проблеми, поки на яснах не з’явиться свищ або зуб не почне змінювати колір. Іноді єдиною скаргою залишається легкий дискомфорт під час жування твердої їжі. Саме тому багато випадків виявляють випадково під час планового рентгенологічного обстеження.

Найважливіша особливість хронічного періодонтиту — відсутність больових відчуттів на тлі постійного руйнування кісткової тканини навколо верхівки кореня.

Діагностика

Діагноз встановлюють на підставі клінічного огляду, перкусії, пальпації та обов’язкового рентгенологічного дослідження. Прицільний знімок або комп’ютерна томографія дозволяють оцінити розмір вогнища, стан кістки та якість попереднього пломбування каналів. Електроодонтодіагностика допомагає підтвердити некроз пульпи. У складних випадках використовують додаткові методи — бактеріологічний посів або аналіз крові для оцінки загальної реакції організму.

Сучасні методи лікування

Основний принцип лікування — повне усунення джерела інфекції з кореневої системи та стимуляція регенерації кістки. Консервативний підхід включає кілька етапів. Спочатку під анестезією розкривають порожнину зуба, видаляють некротизовану пульпу, механічно обробляють і розширюють канали. Потім проводять багаторазову антисептичну обробку і залишають лікарський препарат під тимчасовою пломбою. Через кілька тижнів або місяців, після контрольного знімка, канали пломбують постійно.

При великих гранульомах або кістах застосовують хірургічні методи: резекцію верхівки кореня, цистектомію або гемісекцію. У випадках, коли зуб зберегти неможливо (сильне руйнування коронки, вертикальний перелом, генералізований остеомієліт), проводять видалення з подальшою імплантацією або протезуванням.

Антибіотики призначають лише за наявності вираженої загальної інтоксикації, поширеного набряку або у пацієнтів з ослабленим імунітетом. Сучасні протоколи ендодонтії доводять, що якісна механічна та медикаментозна обробка каналів у більшості випадків достатня для ліквідації вогнища.

Своєчасне звернення на стадії серозного запалення дозволяє зберегти зуб у 85–90 % випадків без хірургічного втручання.

Ускладнення та профілактика

Без лікування періодонтит може призвести до утворення великих кіст, флегмони, остеомієліту щелепи, одонтогенного гаймориту або навіть сепсису. Хронічне вогнище інфекції негативно впливає на серцево-судинну систему, суглоби та нирки, особливо у пацієнтів із супутніми захворюваннями.

Профілактика полягає в своєчасному лікуванні карієсу та пульпіту, якісному пломбуванні каналів, регулярних профілактичних оглядах і професійній гігієні порожнини рота двічі на рік. Важливо також уникати травм і не відкладати візит до лікаря при перших ознаках болю чи дискомфорту.

Періодонтит залишається контрольованим захворюванням за умови ранньої діагностики та дотримання сучасних ендодонтичних протоколів. Регулярний догляд за зубами і своєчасне звернення до спеціаліста дозволяють уникнути втрати зуба і серйозних системних наслідків. При появі будь-якого дискомфорту під час жування або підозрі на зміну кольору зуба варто пройти обстеження, щоб виявити проблему на тій стадії, коли лікування ще максимально щадне і ефективне.