Пародонтоз це рідкісне незапальне захворювання, при якому поступово руйнуються тканини, що оточують і утримують зуб. На відміну від запальних процесів, тут немає почервоніння чи набряку — тканини просто повільно атрофуються. Кісткова тканина альвеоли зменшується, ясна відступають, корені оголюються, а зуби з часом можуть втратити стабільність.

У стоматологічній практиці цей діагноз ставлять значно рідше, ніж пародонтит. За окремими оцінками, справжній пародонтоз трапляється лише у 1–8 % пацієнтів із проблемами пародонту. Проте саме через повільний і майже безсимптомний перебіг багато хто помічає зміни вже на середній або пізній стадії, коли відновлення тканин стає складнішим.

Розуміння механізму хвороби допомагає вчасно звернутися до лікаря і не сплутати її з іншими ураженнями ясен. Нижче розберемо, як саме розвивається процес, чим він відрізняється від пародонтиту, які ознаки варто відстежувати і які методи лікування застосовують у 2026 році.

Чим пародонтоз відрізняється від пародонтиту

Ці два поняття часто плутають навіть пацієнти, які вже мають діагноз. Пародонтит — це запальне захворювання, викликане бактеріальним нальотом і каменем. При ньому ясна червоніють, кровоточать, утворюються глибокі пародонтальні кишені, з’являється гнійний ексудат. Пародонтоз же має дистрофічний характер: запалення відсутнє або мінімальне.

При пародонтозі ясна зазвичай бліді, щільні, без набряку. Пародонтальні кишені або відсутні, або дуже неглибокі. Основний процес — рівномірна атрофія кісткової тканини навколо коренів. Зуби можуть залишатися відносно чистими, без великої кількості нальоту, що ще більше ускладнює ранню діагностику.

Головна відмінність полягає в тому, що пародонтоз — це порушення трофіки тканин, а не інфекційне запалення.

Дані таблиці узагальнені на основі матеріалів українських стоматологічних клінік і спеціалізованих публікацій.

Причини розвитку пародонтозу

Точна причина дистрофічних змін у пародонті досі не зведена до одного фактора. Найчастіше процес запускають порушення мікроциркуляції. Стінки дрібних судин, що живлять ясна і кістку, ущільнюються, кровотік зменшується, тканини отримують менше кисню і поживних речовин. Поступово запускається атрофія.

Серед системних факторів особливе місце займають ендокринні розлади, зокрема цукровий діабет і захворювання щитоподібної залози. Атеросклероз, хронічні хвороби шлунково-кишкового тракту, порушення обміну речовин також створюють фон для розвитку дистрофії. Спадкова схильність відіграє роль: у деяких людей тканини пародонту генетично менш стійкі до трофічних порушень.

Місцеві фактори — неправильний прикус, травматична оклюзія, тривале відсутність окремих зубів — додатково перевантажують окремі ділянки і прискорюють атрофію. Куріння звужує судини і погіршує кровопостачання, тому вважається важливим модифікованим фактором ризику.

Симптоми і стадії захворювання

На початковій стадії пародонтоз практично не дає клінічних проявів. Пацієнт не відчуває болю, кровоточивості чи неприємних відчуттів. Лише при ретельному огляді лікар може помітити легке зменшення висоти міжзубних сосочків або невелику рецесію в окремих ділянках.

Середня стадія вже помітна: ясна рівномірно відступають, оголюються шийки зубів, з’являється підвищена чутливість до холодного, гарячого і кислого. Іноді пацієнти скаржаться на відчуття «довгих зубів» або легку рухливість. Неприємний запах з рота на цій стадії трапляється рідше, ніж при пародонтиті.

На пізній стадії атрофія кістки стає вираженою. Зуби набувають патологічної рухливості, можуть зміщуватися, утворюються щілини. Жуйна функція порушується, а в найбільш запущених випадках зуби випадають. Важливо, що навіть на цій стадії запальні явища можуть бути відсутніми.

Таблиця відображає узагальнену клінічну картину, яку використовують українські пародонтологи.

Як діагностують пародонтоз

Діагностика починається з ретельного клінічного огляду. Лікар оцінює колір і щільність ясен, вимірює глибину борозни спеціальним зондом, перевіряє наявність або відсутність кишень. Важливим етапом є визначення індексу кровоточивості — при справжньому пародонтозі він зазвичай низький.

Рентгенологічне дослідження (прицільні знімки або ортопантомограма) показує рівномірне зменшення висоти альвеолярного гребеня без характерних для пародонтиту вертикальних дефектів. Іноді додатково призначають дослідження мікроциркуляції або консультацію суміжних спеціалістів, якщо підозрюють системне захворювання.

Диференційна діагностика з пародонтитом є обов’язковою. Помилковий діагноз може призвести до неправильного вибору терапії — наприклад, надмірного застосування антибактеріальних засобів там, де вони не потрібні.

Сучасні підходи до лікування

Лікування пародонтозу спрямоване на покращення трофіки тканин і зупинку атрофії. Насамперед усувають місцеві подразники: проводять професійну гігієну, корегують прикус, замінюють неякісні реставрації. Далі підключають методи, що стимулюють кровообіг.

Фізіотерапія займає важливе місце. Дарсонвалізація, електрофорез з препаратами кальцію або вітамінами, вакуум-масаж, ультразвук покращують мікроциркуляцію в яснах. Курс зазвичай складає 10–15 процедур. Лазерна терапія застосовується для стимуляції регенерації і зменшення чутливості оголених ділянок.

Медикаментозна підтримка включає препарати, що покращують обмін речовин у сполучній тканині, вітамінно-мінеральні комплекси, місцеві засоби з кератопластичною дією. При вираженій рухливості зубів використовують шинування — тимчасове або постійне. У важких випадках можливе хірургічне втручання з метою корекції м’яких тканин або підготовки до протезування.

Без лікування основної системної патології (якщо вона є) місцеві процедури дають лише тимчасовий ефект.

Профілактика і що можна зробити самостійно

Повністю запобігти дистрофічним змінам неможливо, якщо є генетична схильність або системне захворювання. Проте можна суттєво сповільнити процес. Регулярна професійна гігієна раз на 6 місяців, правильне чищення зубів м’якою щіткою, використання іригатора допомагають підтримувати тканини в кращому стані.

Контроль цукру крові, відмова від куріння, збалансоване харчування з достатньою кількістю білка, кальцію і вітамінів групи В створюють сприятливий фон. При перших ознаках рецесії ясен варто звернутися до пародонтолога, а не чекати появи рухливості зубів.

Самолікування народними засобами або агресивними ополіскувачами може лише погіршити ситуацію. Будь-які місцеві препарати краще застосовувати після консультації з лікарем, який оцінить стадію процесу і підбере адекватну схему.

Пародонтоз це хронічне захворювання, яке потребує тривалого спостереження. При своєчасному виявленні і комплексному підході вдається зупинити прогресування атрофії і зберегти зуби на багато років. Регулярні огляди у стоматолога залишаються найнадійнішим способом виявити проблему на етапі, коли лікування ще дає максимальний результат.