Коротко:

• Пульпіт — запалення пульпи (нервово-судинного пучка всередині зуба), найчастіше через глибокий карієс.
• Періодонтит (апікальний) — запалення тканин навколо верхівки кореня, яке розвивається, коли інфекція виходить за межі зуба.
• Головна відмінність: при пульпіті біль різкий, нічний, від температури; при періодонтиті — ниючий, посилюється при накушуванні, зуб «виріс».
• Обидва стани вимагають ендодонтичного лікування (чистка й пломбування каналів), але періодонтит часто потребує кількох візитів і медикаментозної обробки.
• Без лікування ризик абсцесу, кісти, втрати зуба та поширення інфекції на кістку чи навіть далі.
• Самолікування народними засобами або знеболювальними лише маскує проблему — звертайтеся до стоматолога якомога швидше.

Пульпіт і періодонтит — два послідовні етапи одного процесу, який починається з карієсу й може закінчитися втратою зуба. Багато хто плутає їх, бо біль у роті здається «однаковим». Насправді локалізація запалення різна, і від цього залежить і характер скарг, і тактика лікаря. Розуміння різниці допомагає не затягувати з візитом і зберегти зуб.

Матеріал носить інформаційний характер і не замінює консультацію стоматолога. Діагноз і схему лікування визначає лише лікар після огляду та знімків.

У практиці часто бачу одну й ту саму історію: людина терпить нічний біль тиждень-два, п’є знеболювальні, а потім приходить уже з набряком щоки. На той момент пульпіт уже перейшов у періодонтит, і лікування стає довшим.

Що таке пульпіт і періодонтит

Пульпа — це м’яка тканина всередині зуба, яка містить нерви, кровоносні судини й сполучну тканину. Вона живить зуб і дає йому чутливість. Коли бактерії з каріозної порожнини досягають пульпи, починається запалення — пульпіт. Спочатку воно може бути оборотним: після видалення карієсу й постановки пломби пульпа відновлюється. Якщо процес зайшов далеко, запалення стає необоротним, пульпа гине (некроз), і інфекція через верхівковий отвір кореня виходить у навколишні тканини.

Періодонтит у стоматологічному розумінні (саме апікальний, а не захворювання ясен) — це запалення періодонту, тобто зв’язок між коренем і кістковою лункою, плюс реакція кістки навколо верхівки. Він майже завжди є наслідком нелікованого або погано пролікованого пульпіту. Іноді причиною стає травма, тріщина зуба чи неякісне попереднє лікування каналів.

Механізм простий: мертва пульпа — ідеальне середовище для бактерій. Вони розмножуються, токсини й мікроби проходять через апікальний отвір, організм відповідає запаленням. Спочатку розширюється періодонтальна щілина, потім руйнується кістка, формується гранульома чи кіста.

Основні відмінності між пульпітом і періодонтитом

Різниця не в «силі» болю, а в тому, де саме відбувається процес і як зуб реагує на навантаження.

Ця таблиця — орієнтир, а не абсолютна істина. Бувають атипові випадки, коли хронічний пульпіт майже не болить, а періодонтит дає раптові сильні напади. Остаточне рішення дає рентген і тести життєздатності пульпи.

Симптоми пульпіту

Гострий пульпіт важко переплутати з чимось іншим. Біль виникає раптово, часто ввечері чи вночі, коли людина лягає. Він пульсує, віддає у вухо, скроню, щелепу. Холодна вода або гарячий чай можуть спровокувати напад, який триває хвилинами. Іноді біль настільки сильний, що людина не може вказати точний зуб — здається, болить «вся сторона».

Хронічний пульпіт протікає спокійніше. Біль з’являється від подразників, але швидко минає. Зуб може темніти. У багатьох випадках людина навіть не підозрює проблему, поки не зробить знімок з іншої нагоди.

За спостереженнями, саме нічний біль — найчастіша причина, через яку пацієнти все-таки доходять до клініки. Удень знеболювальні ще тримають, а вночі — ні.

Симптоми періодонтиту

Тут картина інша. Біль тупий, ниючий, локалізований у конкретному зубі. Найбільше турбує при накушуванні чи постукуванні. Багато хто описує відчуття, ніби зуб став довшим і заважає змикати зуби. Ясна біля нього можуть припухати, з’являється свищ (невеликий отвір, з якого виходить гній) — це вже хронічний процес із періодичними загостреннями.

При гострому апікальному періодонтиті можливе підвищення температури, загальна слабкість, збільшення лімфовузлів. Набряк може переходити на щоку чи підщелепну ділянку.

Важливий нюанс: іноді хронічний періодонтит роками нічого не дає, і його виявляють випадково на рентгені. Але це не означає, що все гаразд — у кістці вже йде руйнування.

Як ставлять діагноз

Лікар починає зі скарг і огляду. Далі — тести:

• Термічні проби (холод, тепло) — показують, чи жива пульпа і як довго триває біль.
• Електричний тест життєздатності.
• Перкусія (постукування) і пальпація.
• Рентген або комп’ютерна томографія. На знімку при пульпіті змін навколо кореня зазвичай немає, при періодонтиті видно розширення періодонтальної щілини або затемнення біля верхівки.

Іноді потрібна конусно-променева томографія, особливо якщо зуби багатокореневі або є підозра на приховану тріщину.

Саме знімок часто стає «арбітром». Пам’ятаю випадок, коли пацієнтка наполягала, що болить сусідній зуб, а на КТ виявилося, що причина — хронічний періодонтит зовсім іншого моляра з ледь помітним свищем.

Лікування пульпіту

При оборотному пульпіті достатньо прибрати карієс, покласти лікувальну прокладку і поставити пломбу. Пульпа має шанс відновитися.

При необоротному — ендодонтичне лікування:

1. Анестезія.
2. Розкриття порожнини зуба.
3. Видалення пульпи (екстирпація).
4. Механічна й медикаментозна обробка каналів.
5. Пломбування каналів гутаперчею чи сучасними матеріалами.
6. Відновлення коронкової частини (пломба або коронка).

Якщо зуб сильно зруйнований, після лікування каналів часто ставлять штифт і коронку, щоб він витримав навантаження.

Лікування періодонтиту

Тут процес довший. Канали теж чистять, але спочатку закладають лікувальні пасти з антисептиками чи кальцієм, щоб зняти запалення в кістці. Іноді потрібно 2–4 візити з інтервалом у тиждень-два. Тільки після того, як на контрольному знімку видно позитивну динаміку, канали пломбують назавжди.

При великих вогнищах (гранульома, кіста) може знадобитися хірургічне втручання — резекція верхівки кореня. У запущених випадках зуб доводиться видаляти.

Антибіотики призначають лише при системних проявах (температура, сильний набряк, поширення інфекції). Сам по собі антибіотик пульпіт чи періодонтит не лікує — він лише тимчасово стримує бактерії.

Можливі ускладнення

Нелікований пульпіт майже гарантовано переходить у періодонтит. Далі — абсцес, флегмона, остеомієліт щелепи. Інфекція з верхніх зубів може потрапити в гайморову пазуху, з нижніх — у глибокі простори шиї. У рідкісних випадках розвивається сепсис.

Хронічний періодонтит роками «тихо» руйнує кістку. Зуб стає рухомим, з’являється нориця, і в підсумку його вже не врятувати.

Ще одна поширена помилка — «полечити» народними методами (сода, часник, прополіс). Вони можуть тимчасово зменшити біль, але бактерії всередині каналів від цього не зникають.

Профілактика та що робити, якщо болить

Найкращий захист — своєчасне лікування карієсу. Не чекайте, поки «дірочка» дійде до нерва. Регулярні огляди раз на пів року й професійна гігієна знижують ризик у рази.

Якщо біль уже є:

• Не грійте місце — тепло посилює запалення.
• Можна прийняти знеболювальне (ібупрофен чи парацетамол за інструкцією), але це не лікування.
• Запишіться до стоматолога в найближчі дні, а при набряку, температурі чи сильному болі — у той самий день.

Після лікування каналів зуб стає «мертвим», але при якісній реставрації служить роками. Головне — не відкладати коронку, якщо лікар її рекомендує: без неї зуб може тріснути.

Пульпіт і періодонтит — не вирок зубу. При сучасному ендодонтичному підході більшість таких зубів вдається зберегти. Але час працює проти вас: що довше чекаєте, то складніше і дорожче лікування. Якщо відчуваєте нічний біль, реакцію на температуру чи дискомфорт при накушуванні — зробіть знімок і покажіться лікарю. Це найпростіший спосіб уникнути серйозніших проблем.