Невралгія трійчастого нерва проявляється раптовими короткими нападами інтенсивного болю в ділянці обличчя. Біль нагадує удар електричним струмом або гострий простріл і виникає переважно з одного боку. Напади тривають від часток секунди до двох хвилин і можуть повторюватися десятки разів на день.

Захворювання частіше розвивається після 50 років, у жінок трапляється приблизно вдвічі частіше, ніж у чоловіків. Найчастіше уражаються верхньощелепна та нижньощелепна гілки нерва. Сучасні епідеміологічні оцінки вказують на річну поширеність близько 45 випадків на 100 тисяч населення, а показник захворюваності становить приблизно 25 випадків на 100 тисяч людино-років.

Біль може провокуватися звичайними діями — чищенням зубів, голінням, розмовою чи навіть легким дотиком до шкіри. Між нападами біль зазвичай відсутній, що відрізняє цю патологію від багатьох інших форм лицевого болю.

Що таке трійчастий нерв і як виникає невралгія

Трійчастий нерв — п’ята пара черепних нервів. Він забезпечує чутливість шкіри обличчя, слизової рота, носа, а також іннервує жувальні м’язи. Нерв має три основні гілки: очну (V1), верхньощелепну (V2) і нижньощелепну (V3). При невралгії біль локалізується строго в зоні іннервації однієї або кількох із цих гілок і не виходить за їхні межі.

Класичну форму захворювання викликає здавлення корінця нерва в місці його входу в стовбур мозку. Найчастіше компресію створює петля верхньої мозочкової артерії. Постійне механічне подразнення призводить до демієлінізації нервових волокон. Через це виникає аномальна електрична активність, яка сприймається мозком як сильний біль.

Вторинна форма розвивається на тлі інших захворювань — розсіяного склерозу, пухлин мостомозочкового кута, судинних мальформацій або після травм. Ідіопатична форма діагностується тоді, коли навіть після детального обстеження чіткої причини виявити не вдається.

Основні симптоми невралгії трійчастого нерва

Головна ознака — пароксизмальний біль. Пацієнти описують його як електричний розряд, гострий простріл або ріжучий імпульс. Напад починається і закінчується раптово. Тривалість рідко перевищує дві хвилини, проте серії нападів можуть йти один за одним.

Характерні тригерні фактори:

• дотик до шкіри обличчя, особливо в зоні крил носа, куточків рота чи підборіддя;
• жування, розмова, посмішка;
• чищення зубів, гоління, умивання;
• потік холодного повітря або вітер.

Ці подразники діють на чутливі зони, які називають тригерними точками. Після сильного нападу іноді виникає короткий період, коли навіть сильний стимул не викликає болю. Уночі біль зазвичай не турбує, що допомагає відрізнити невралгію від зубного або синусового болю.

Між нападами неврологічний статус здебільшого нормальний. Постійний ниючий біль між пароксизмами можливий, але тоді говорять про форму з супутнім тривалим больовим компонентом. Двобічне ураження трапляється рідко і завжди вимагає пошуку вторинної причини, зокрема розсіяного склерозу.

Біль при невралгії трійчастого нерва майже не реагує на звичайні знеболювальні препарати, тому своєчасне звернення до невролога критично важливе для підбору правильної терапії.

Діагностика

Діагноз встановлюють переважно за клінічними критеріями Міжнародної класифікації розладів головного болю. Лікар збирає детальний анамнез: характер болю, тривалість нападів, наявність тригерів, локалізацію. Неврологічне обстеження між нападами зазвичай не виявляє дефіциту чутливості чи рухових порушень.

Усім пацієнтам з підозрою на невралгію рекомендують магнітно-резонансну томографію головного мозку з контрастуванням і спеціальними послідовностями для візуалізації нервових корінців. МРТ дозволяє виключити пухлину, демієлінізуючі бляшки при розсіяному склерозі та оцінити наявність нейроваскулярного конфлікту. У сумнівних випадках застосовують високороздільну МР-ангіографію.

Диференційну діагностику проводять із зубним болем, синуситом, скронево-нижньощелепним розладом, постгерпетичною невралгією та іншими формами нейропатичного лицевого болю.

Сучасні підходи до лікування

Лікування починають із медикаментозної терапії. Якщо біль не вдається контролювати препаратами або виникають серйозні побічні ефекти, розглядають хірургічні методи.

Медикаментозна терапія

Препаратами першої лінії є карбамазепін і окскарбазепін. Вони стабілізують мембрани нервових клітин і зменшують аномальну збудливість. Карбамазепін зазвичай починають із дози 100–200 мг двічі на добу з поступовим підвищенням кожні кілька днів до досягнення ефекту. Підтримувальна доза найчастіше становить 400–1200 мг на добу, розділена на кілька прийомів. Окскарбазепін часто краще переноситься і призначається в діапазоні 600–1800 мг на добу.

При недостатній ефективності або непереносимості додають або замінюють препарати другої лінії: габапентин, прегабалін, ламотриджин, баклофен. У деяких випадках застосовують ін’єкції ботулотоксину типу А як допоміжний метод. Звичайні анальгетики та нестероїдні протизапальні засоби практично не допомагають, оскільки механізм болю нейропатичний.

Дані щодо дозування базуються на клінічних рекомендаціях і практиці застосування протисудомних засобів при нейропатичному болю.

Хірургічні методи

Мікроваскулярна декомпресія вважається методом вибору при класичній невралгії з доведеним нейроваскулярним конфліктом. Під час операції хірург відокремлює судину від нервового корінця і розміщує між ними спеціальний матеріал (тефлон або подібний протектор). Ефективність у віддалені терміни досягає 70–90 % повного або значного зменшення болю. Метод зберігає чутливість обличчя і дає найтривалішу ремісію.

Для пацієнтів похилого віку або з серйозними супутніми захворюваннями застосовують черезшкірні процедури: радіочастотну термокоагуляцію, балонну компресію ганглія Гассера або гліцеринову ризотомію. Ці методи менш інвазивні, але частіше призводять до оніміння обличчя і мають вищий ризик рецидиву.

Стереотаксична радіохірургія (гамма-ніж) є ще одним варіантом. Ефект розвивається поступово протягом кількох тижнів або місяців. Метод підходить пацієнтам, яким відкрита операція протипоказана.

Вибір методу лікування завжди індивідуальний і залежить від віку, загального стану здоров’я, типу невралгії та результатів нейровізуалізації.

Прогноз і спостереження

У багатьох пацієнтів медикаментозна терапія дозволяє контролювати біль роками. Однак з часом ефективність препаратів може знижуватися, і тоді розглядають хірургічне втручання. Після успішної мікроваскулярної декомпресії більшість людей повертаються до звичайного життя без постійного прийому ліків.

Рецидиви можливі як після медикаментозного, так і після хірургічного лікування. Тому важливе регулярне спостереження у невролога. При появі нових неврологічних симптомів (оніміння, слабкість м’язів, двоїння в очах) потрібне повторне обстеження для виключення прогресування вторинної причини.

Раннє встановлення правильного діагнозу і початок специфічної терапії значно покращують якість життя. Пацієнтам варто уникати відомих тригерів, підтримувати стабільний режим сну і харчування, а також повідомляти лікаря про будь-які зміни характеру болю. Сучасні можливості діагностики та лікування дозволяють більшості людей із невралгією трійчастого нерва досягти стійкого контролю симптомів.